Питання, що роздирає фанатів

Мене запрошують аналізувати все — від стратегій на перерві до виснаження у плей-офах. Але це — чиста хаос-теорія в форматі майки. Hoop Central випустив візуальний супер-гранату в X: чотири найсильніших центрових останніх років — Дуайт Ховард, Джоел Ембїд, Антони Девїс і НІкола Йокич — всі на своєму п’язу. І питання: хто з них найслабший?

На перший погляд? Схоже на те, щоб запитати, яка планета менш кругла. Але саме тому це працює.

Розбираємося з титанами

Скажемо чесно — жоден з них не слабкий. Навпаки. Але давайте зняти байдужу оцтова і подивимось, що кожен дав у своїй вершинi.

Дуайт Ховард — чемпion Защитника року 2011 року — був блискавицею у кольоровому кольоровому межирядженнi з неймовирною вертикальнiстю. Його показник блокувань у 95-му процентилi за перший час робив його опорою оборони Орландо.

Джоел Ембїд, 32-рiчний MVP-рiвень постiйностi, продовжує ламати рекорди ефективностi наборu та оборонної гнучкостi. В сезонi 2023 був класичним домашнiм правом: елїтне створення атачованих напад i топ-5 по шансам перемоги за 48 хвилин.

Антони Девїс поєднує довжину (7’6” размах рук) з координацiiйними навичками гравця-гварда — редкий гайланд мiж традицiйним центром i сучасним гравцем.

А потiм НІкола Йокич, чия надзвичайна зрива i передачна інтелектуальнiсть переосмислила поняття «кращий центр». Його спрямування/пропускання переважало понад 8:1 з 2020 року — неможливо для будь-якого центра.

Данi говорять самостiëнько

Коли аналiзуючи моделей порivнянь за PER (Player Efficiency Rating), VORP (Value Over Replacement Player) i DBPM (Defensive Box Plus/Minus), щось дивне виявилось:

Йокич ледве не перемагає по всих метриках… але грає в епоху, яка нагороджує пространство бльше нIколи. Ембїд переважає Ховарда по загальному продукту навIть при подобних функцiiональних можливостях через систему позначення його атакової ролi. Девїс тримається трохи нижче через проблеми з травмами… але колишню вершину має дуже високо. Ховарду? В немав дуже добре… але не унверсальний. Коли команди почали розкинути поле далее трьох точкових і активне керування м’ячем стало королем… його роль швидко скоротилася як ваш клубний абонемент пoсля сIчня.

Отже так… система зменилася. Тож зменшилося сприйняття значущостI.

Чому “слабкий” - помилковий термIн?

Ось де я м‘янюсь шапкою – вже не аналIтик, а скептик. НазиватИ когось “слабким”, коли ще один із п’яти найсильнIших людей на ЗемлI? Це не аналIз – це провокацii для клIкc I драмa для доходu! Але давайте переформулУватИ: серед цих чотирьох великих у своЇй вершинII… хто мало просидjв протягом сучасних NBA тискiv? The answer можеІ насолодитИ вас—and it’s not just about stats or blocks or dunks anymore. The game evolved past pure athleticism alone… especially at center position. That shift hurt Howard most—not because he wasn’t great—but because greatness meant different things over time. Even then—he was arguably too good for his own era without support systems that now exist today (think: analytics-driven spacing). That doesn’t make him weak—it makes him tragic in hindsight. A colossus ahead of his time… but no longer relevant under new rulesets. So maybe he isn’t weak—he’s simply outdated by design rather than skill loss. That distinction matters to me as someone who studies tactical adaptation across leagues globally—as much as I love vintage jerseys from my private collection! (Yes—I own seven classic No. 12 Orlandos.)

Остаточний суд – сучасний парадокс?

The real takeaway here isn’t picking winners—it’s realizing how much basketball has changed since those primes overlapped minimally if ever at all. The biggest threat isn’t any single player… it’s assuming past greatness translates directly into today’s game without context.