Хто вирішує, які клуби грають у Клубному чемпіонаті світу FIFA?

Як людина, яка аналізує футбольні турніри вже десятиліття, іноді я теж дивуюся деяким учасникам Клубного чемпіонату світу. Чому в цьому році грають клуби з Прем’єр-ліги, але відсутні гранди Ла Ліги? Давайте розглянемо механізми відбору з аналітичною строгістю (та невеличкою часткою сарказму щодо деяких представників MLS).

Шлях чемпіонів континентів

Основний шлях кваліфікації теоретично простий: виграйте головний клубний турнір свого континенту. Поточні місця розподіляються так:

• 1 команда від УЄФА (переможець Ліги чемпіонів)
• 1 від КОНМЕБОЛ (чемпіон Копа Лібертадорес)
• 1 від КОНКАКАФ (переможець Чемпіонського кубка)
• 1 від АФК (володар Ліги чемпіонів)
• 1 від КАФ (переможець Ліги чемпіонів)
• 1 від ОФК (чемпіон Ліги чемпіонів)

Це пояснює участь Манчестер Сіті у 2023 році після їхнього тріумфу в ЛЧ, тоді як відсутність Барселони пов’язана з їхньою нещодавньою «засухою» в Європі.

Вайлдкард країни-господарки

Додаткове місце отримує чемпіон ліги країни-господарки – звідси й часті появи Аль-Аглі, коли Єгипет приймає турнір. Дехто називає це «географічним різноманіттям», інші ж… ну, давайте дотримуватися професійного тону.

Показники та винятки

Історичні дані показують, що переможці УЄФА та КОНМЕБОЛ досягають фналу в 89% випадків з 2005 року. А мої таблиці підтверджують те, що ми всі підозрюємо: жоден океанський клуб ніколи не проходив далі чвертьфналу. Проте формат зберігається, бо FIFA любить історії аутсайдерів майже так само, як і розширення турнірів.

Тож наступного разу, коли побачите такого малоймовірного учасника як Окленд Сіті у 2023 році, пам’ятайте: глобальна полтика прекрасної гри майже така ж складна, як схемы позиційної гри Пепа Гвардіоли.