Лос-Анджелес ФК знову втратив групу, але хто ж їх пам’ятає? 🤔

Вони мали 0.67 xG на матч — це не невдача, це катастрофа з цифрами!

Фламенго ж у своїй бронзовій «шляховій» формі робить таке враження, начебто тренер з Мадрида прийшов до Києва з картопом і статистикою.

Питання: чи можна виграти перемогу без душі? 🏃

(Зображення: гравіти сидить на лінії фініша з нульовим голом… і все ще думає: «Ми ще думали про це».)

Коли ти ростеш на Поділі, але любиш не “Дортмунд”, а Мессі… Це як якщо твоя мама замість пива вибирає Неймара.

Українці вже не плачуть за клуби — ми плачимо за персонажем у фільмі з кризою.

А хто-небудь думає? Якщо Ігор із Львова перестав грати за “Барселону”… то він лише шукається з футболом — а не бореться з боргами.

Тоже це нормально? Тоже це фанатизм? Ні. Це — поезія на полі.

Що ти виглядаєш у другому матчi? 😉

Атлетіко має виграти на трьох… або знову буде гра у Піділі? 🤔

Якщо Ботафого зможе виграти — то ми всім дуже заснули у сніговому павітці.

Але тут — баланс гол-різниці -4… це не математика, це психотерапевтична драма з кавою і тиснами.

Хто хоче поставити коментар? Напишіть мені в Львовську… я зараз чекаю на «Для кого ця гра?»